Бернський зененхунд — радше людина, аніж тварина

Коли йдеться про домашніх улюбленців, бернський зененхунд — певно, одна з найкращих пород, які лише можна завести. Вони зазвичай надзвичайно родинно орієнтовані і понад усе на світі люблять бути поруч із хазяїном увесь день. Насправді вони надають перевагу людському товариству над товариством собі подібних.

Бернський зененхунд як родинна собака

Бернський зененхунд — надивовижу родинна собака, проте є кілька моментів, які потрібно пам'ятати.

По-перше, ваш собака може стати галасуном, особливо якщо його не виховувати змалечку. Така поведінка пояснюється тим, що, хоч бернці і шляхені собаки, проте колись вони використовувались для охорони.
Отож якщо бернець змалечку не навчений правилам поведінки, він може стати неконтрольваним і навіть агресивним. І якщо ви навчаєте вашого бернця на тренувальному майданчику, то врешті-врешт ви отримаєте добре вихованого собаку з гарними манерами.

Друге, про що ви маєте пам'ятати, що бернський зененхунд — дуже родинно орієнтований собака. Тобто він прив'язується до родини легко і швидко, і йому важко буде адаптуватися до нової родини у віці старше 18 місяців. Тож якщо ви хочете придбати бернського зененхунда, варто придбавати цуценя.

І хоча в минулому породу виводили для охорони (території, речей тощо), бернці не є надто агресивні по відношенню до чужих людей. Бернці ставитимуться насторожено до них, проте загалом ці собаки приязні та привітливі. Це не означає, що вони не захищатимуть вашу хату — звичайно, захищатимуть — але коли ви поруч, вони дозволять гостям зайти до вашого помешкання.
Єдине, на що можуть поскаржитись власники бернських зененхундів, — бернська емоційність. Якщо ви маєте малих дітей, вам необхідно слідкувати за собакою, доки бернець грається з дитиною. І все через великі розміри. Бернець може ненароком штовхнути дитину і дитина може вдаритись.
Загалом же бернці — чудові родинні собаки. Вони самовпевнені і водночас дуже хочуть задовольнити свого господаря. І доки вони не виросли (а визрівають вони до 2-4 років), за ними дуже кумедно спостерігати, з цими собаками життя стає значно веселішим. Якщо ви шукаєте собаку-компаньйона, приязного, кумедного і співчутливого, тоді бернський зененхунд — саме ваша порода.

Бернський зененхунд і його здатність охороняти

Поглянувши на бернського зененхунда, ви подумаєте, що це лагідний, шляхетний собака з гарним почуттям гумору. Усе це беззаперечна правда. Але необхідно пам'ятати й про те, що породу виводили як охоронця і що бернець і досі має охоронні інстинкти.

Бернський зененхунд як охоронець учора і його поведінка сьогодні

Бернський зененхунд пройшов чималий розвиток, доки з'явився світові бернським зененхундом. Його основним завдання за римських часів було охороняти велику рогату худобу і людське майно. Це був мастифоподібний собака і він міг поводитись агресивно, якщо його до цього спровокували. Водночас це була єдина порода, яка за потреби везла возика від одного альпійського села до іншого.
Згодом потреба в агресивності й недовірливості відпала. Сучасні бернці інколи бувають недовірливі, проте порода стала значно прихільніша до людини. Вони люблять бути в людському товаристві і вони шляхетні і ніжні в родині. Бернці усе ще зберігають здатність захищати, але зазвичай їх не радять цьому навчати спеціально.
Інстинкти підказують бернському зененхундові захищати. Для нього цілком природньо недовірливо ставитись до незнайомців, і він попереджально гавкатиме на них, щоб ті пішли собі геть. Проте зазвичай бернець не кусатиме незнайомця й не нападатиме на нього, бернець для цього занадто шляхетний. Якщо ви не навчатимете бернця спеціальних навичок, він буде лояльним, приязним й турботливим компаньйоном. Тобто, хоча порода й має потенційну здатність захищати, проте бернці зазвичай не вдаються до активного захисту, якщо, звичайно, їх цьому спеціально не навчили.
Але якщо ви хочете навчати бернця охороні, то вам треба пам'ятати, що бернець — гарний сторож, охоронець території, майна, проте з нього навряд чи вийде гарний тілоохоронець. Ви легко навчите бернця охороняти ваше житло і гавкати, якщо до вас приходитиме сторонній. Проте вам не вдасться перетворити його на агресивного собаку. Зазвичай вистачає і одного "гава" від собаки розміром з бернського зененхунда, щоб зупинити чужинця від проникнення на вашу територію. Тож бернці в ролі охоронців території не менш ефективні, ніж собаки-тілоохоронці.
Загалом же бернці — радше лояльні і шляхетні компаньйони, що дужче за все на світі люблять бути частиною родини. Вони гавкатимуть, щоб перестерегти чужинців, але не нападатимуть на сторонніх, якщо, звичайно, собаку не спровокували. Отож майте на увазі все, написане вище, якщо ви шукаєте собаку-тілоохоронця. Значно краще використовувати цю породу в ролі охоронця території й помешкання.

Бернський зененхунд і його здатність пристосовуватись

Якщо ви думаєте, чи завести бернського зененхунда, то одне з питань, яке ви поставите собі,— наскільки бернський зененхунд може пристосовуватись?
Різні люди по-різному відповідатимуть на це запитання. Але істина полягає в тому, що бернский зененхунд доволі легко вміє пристосовуватись. Єдиним але може бути вік старше 18 місяців, коли зененхунд уже встиг прив'язатись до своєї сім'ї. Тож бо, якщо ви придбаваєте бернського зененхунда, старшого за 18 місяців, тоді у вас можуть виникнути проблеми з його призвичаюванням до нової родини.

Молодші собаки і старші собаки

Цілком природньо, що молошому бернському зененхундові легше пристосовуватись, аніж зененхундові старшому. Це тому що, коли ви берете молодого собаку, він призвичаюється до розпорядку і звичних подій і навчається, що прийнятно, а що ні. Коли ж ідеться про старшого собаку, то він уже призвичаєний до якогось укладу життя, а позаяк бернці дуже прив'язуються до своєї родини, то відповідно і результати змін можуть виявитись невтішними. Проте коли йдеться про породу, то бернський зененхунд — собака, яка добре пристосовується. Призвичаїти дорослого зененхунда до нової родини може видатись спочатку завданням не з легких, проте якщо ви будете терплячі, то врешті-решт ви отримаєте шляхетного, люблячого компаньйона. Вам лише потрібно зрозуміти його прив'язаність до попередньої родини.
Проте якщо ви купуєте бернця у заводчика, то окрім звичного часу на адаптацію для цуценяти, інших проблем не виникатиме. Загалом бернці люблять жити вдома, тому не радять тримати бернця надворі. Звичайно, маючи таке довге й густе хутро, вони легко можуть жити надворі. Проте беручи до уваги їхню потребу бути частиною родини, значно краще, якщо собака житиме з вами вдома і буде задіяна у ваші справи. Окрім того, якщо ви постійно триматимете бернця надворі, врешті-решт ви можете дочекатися постійного гавкання, агресивності чи галасливості.
Породі не притаманна галасливість. Але залиште бернця напризволяще і віддалік від родини, і він скористається з цього сповна і може навіть стати неконтрольваними. Але чи хочете ви, щоб собака таких розмірів поводилась неконтрольовано? Отож значно краще і легше дозволити собаці мешкати поруч із вами і навчати його з самого малечку.
Бернський зененхунд легко призвичаюється до членів родини. Якщо бернець має свою родину, він більш ніж щасливий. Отож ви можете ходити із вашим собакою, куди захочете, і навчити його робити майже все. Лише пам'ятайте, що його необхідно постійно хвалити, і бернський зененхунд через якийсь час призвичається, як, зрештою, і інші породи.

 (переклад з англійської)